Медведєва В., Міщенко Г. Інформаційний бізнес у сфері освіти,
культури і мистецтва
.-К.: НПБУ, 2000.-78 с.
(текст без схем і графіків)

З М І С Т
Вступ ………………………………………………………………...……… 4
Види і асортимент інформаційних послуг ……………………….…. … 5
Інформаційні ресурси і технології НІД……………………..……..…….. 13
Інформаційний бізнес ……………………………..……………….…… …15
Маркетинг інформаційної продукції ……………………………….……...19
Формування асортимeнту інформаційної продукції …………..………. 23
Вивчення потреб споживачів в інформаційній продукції……..………. 23
Визначення трудовитрат на випуск інформаційної продукції ……….. 26
Визначення собівартості інформаційної продукції………………….... ..31
Формування комерційної ціни на інформаційну продукцію…….. .…..35
Оцінка економічної ефективності науково-інформаційної діяльності . 38
Висновки…………………………………………………………………...... 47
Список літератури…………………………………………………………...48
Список абревіатур та умовних скорочень ……………………………. 49
Словник термінів ………………………………………………………….. 49
Додатки……………………………………………………………………... 53
Режими обслуговування, характерні для органів інформації………. 53
Основні види інформаційної продукції інформаційних органів
підприємств і організацій……………………………………………… ...53
Систематичний покажчик інформаційних послуг…………………….. 56
Карта для вивчення інформаційних потреб споживачів…………..... 58
Оціночна карта інформаційного продукту або послуги ……………...60
Талон зворотного зв'язку .………………………………………………..60
Сигнальна карта ВРІ і відривний талон зворотного зв'язку………... 60
Еталонні нормативи часу на основні види інформаційної
продукції, яка виготовляється в невеликих органах інформації…...78
Визначення норми часу на підготовку фактографічної довідки …...63
Калькуляція собівартості однієї книговидачі…………………………..63
Карта хронометражу………………………………………………….…...82
Калькуляція кошторисної вартості і проектної ціни на інформаційний
продукт "Аналітичний огляд"……………………………………………..84
Кошторис витрат на вивчення, узагальнення і впровадження
інновації, передового досвіду ………………………………………… .85
Формування прибуткової частини бюджету…………………………...85
Формування витратної частини місячного бюджету …………. …….85
Зразок плану роботи інформаційного органу на базі бібліотеки ….. 86
Перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами
культури і мистецтва … …………………………………………………..89
Порядок надання платних послуг закладами культури і мистецтва.92

В с т у п
Починаючи з 60-х років ХХ ст. з розробкою і поширенням комп'ютерних технологій у всьому прогресивному світі почалося інтенсивне використання інформаційних ресурсів, що привело до створення передумов для розвитку і успішного функціонування ринкових відношень у сфері інформації.
Інформація перетворилася на товар, ціна якого досить велика через використання в інформаційній сфері новітніх технологій. Інформаційні і комунікаційні послуги на сьогодні є найважливішими складовими всієї сфери послуг. Їхнє виробництво стало основним індикатором рівня соціального, економічного, політичного, духовного і культурного потенціалу суспільства.
Існуючі номенклатури інформаційних послуг наводять опис близько сотні різних їх видів за 9 напрямами: аналітичний; патентно-лицензійний; перекладацький; інформаційне і бібліотечно-бібліографічне обслуговування; обмін науково-технічними досягненнями, передовим досвідом і інноваціями; науково-технічна пропаганда і реклама; редакційно-видавнича діяльність; методична робота; інші послуги. Останнім часом до інформаційних послуг приєдналися також послуги з комп'ютерної обробки даних; професійні послуги, пов'язані з обслуговуванням ПК і EОМ; послуги і інформації, які надаються через комаўютерні мережі.
Весь цей спектр послуг в тій чи іншій мірі присутній у діяльності закладів освіти, культури та мистецтва, таких як: інформаційні відділи вузів, бібліотеки всіх систем і відомств, музеї тощо.
Нові економічні відносини змушують підприємства установи і організації некомерційних галузей розширювати границі самофінансування, а поява конкуруючих установ, які генерують бази даних, забезпечують доступ користувачів до масивів інформації, здійснюють її підготовку і збут, а також різного роду служб, що спеціалізуються на поставках різноманітної інформації, інтерактивних служб, які виконують функції телекомунікаційного шлюзу до різних інформаційно-пошукових систем, вимагають від них перегляду своєї діяльності в бік комерціалізації і пошуку своєї ніші в ринковому процесі.
Підвідомчі інформаційні центри і служби, довідково-бібліографічні відділи через нестачу фінансування поставлені перед необхідністю або згорнути свою діяльність, або шукати шляхи для продажу своєї інформаційної продукції, тобто вступити в бізнесові взаємини зі споживачами. Не знаючи основ маркетингу ціноутворення, багато інформаційних підрозділів галузі культури, мистецтва і освіти зупинилися на роздоріжжі, виключивши з обігу найбільш трудоємкі і фінансово витратні послуги і продукцію, законсервувавши свої Інформаційні ресурси "до кращих часів". Ці "кращі часи" можуть настати лише за умови, коли ці підрозділи будуть вважати себе не додатком управлінського процесу, а бізнесовим, діловим партнером галузевих управлінських структур і споживацької аудиторії, будуть шукати і знаходити споживачів своєї інформаційної продуктів і послуг. Така позиція допоможе вдосконалити свою матеріально-виробничу базу, залучати до цієї роботи науковців, гідно оплачувати працю працівників. Це відразу ж відіб'ється на якості, а відтак і на товарній цінності продукції.
Особливо це стосується бібліотек, споконвічною функцією яких є інформаційна. Підвищення ролі бібліотек і їхніх довідково-інформаційних служб у процесі інформатизації суспільства є закономірно необхідною. Маючи величезні Інформаційні ресурси у вигляді різних фондів, каталогів та картотек і по суті являючись банками знань, маючи кваліфікованих спеціалістів, які вміють створювати інформаційні банки і бази, можуть зібрати цілісну інформації з фрагментів і створити нову, організувавши її так, щоб споживачу було зручно з нею працювати, бібліотеки просто покликані очолити інформаційний бізнес для широких верств населення і спеціалістів різних галузей і сфер діяльності. На заваді цьому стає лише їхня некомпетентність у питаннях організації і ведення малого бізнесу, маркетингу інформаційної продукції і відсутність вміння виживати в умовах жорсткої конкуренції. Для зміни ситуації потрібно зовсім небагато - переглянути традиційну роль бібліотеки як некомерційної установи і шукати шляхи просування її інформаційних продуктів та послуг до тих, хто їх конче потребує і згоден за них платити.
Автори даного посібника роблять спробу дати працівникам підвідомчих інформаційних служб з невеликою кількістю співробітників ряд рекомендацій і базові знання з питань організації малого інформаційного бізнесу, які б допомогли їм при наявних матеріальних ресурсах і досвіді довідково-інформаційної роботи створити прибутковий, конкурентноспроможний інформаційний бізнес і отримати з нього хороше джерело фінансування. Вони доводять, що при хорошому знанні основ науково-інформаційної діяльності і організації малого бізнесу та достатній наполегливості існують всі передумови для того, щоб інформаційна діяльність не була збитковою і "баластною" для базового підрозділу і переконані, що навіть один-єдиний інформаційний працівник, який уособлює собою всю інформаційну службу, може зробити дуже багато при умові правильного вибору пріоритетів, постановки досяжних завдань, правильній організації праці і розумному розподілі робочого часу.
Для цього в посібнику подається не тільки певний обсяг потрібних для організації елементарного бізнесу знань, а й практичний рекомендаційний матеріал.

Види і асортимент інформаційної продукції
Підвищення ролі і значення інформації в суспільному житті викликало необхідність виділення інформаційної діяльності в самостійну область. Якщо робоча сила, засоби виробництва і предмети праці - основні елементи в умовах виробництва, то інформація - це важливий ресурс економіки, товар, який є результатом всієї людської діяльності, елемент і основа процесу управління та прийняття рішень.
В змістовому значенні інформація - це знання. Але не всі знання і не при будь-яких умовах стають інформацією. Інформацією можуть стати лише нові знання, що мають елемент несподіваності, при чому ті з них, котрі можуть бути корисними в контексті поставленої цілі. Образно кажучи, інформація - це знання, перероблені так, щоб зробити можливим їхнє перетворення в "силу".
Отже інформація і інформаційна діяльність це закінчений процес отримання, переробки і передачі знань, який починається з надходження до комунікатора (інформаційного органу) первинних відомостей і закінчується настройкою кожного елемента системи створення інформації на досягнення цілі і перетворенням об'єкта в нове цільове утворення з врахуванням вимог комуніканта (споживача). Ефективність інформаційної діяльності визначається інтелектуальним змістом довідково-інформаційних фондів на будь-яких носіях і кваліфікаційним рівнем фахівців.
Інформаційна індустрія або "індустрія знань", за визначенням Ф.Махлупа (США), включає п'ять видів інформаційної діяльності: наукові дослідження і розробки; освіта; засоби масового спілкування; інформаційні машини; інформаційні послуги.
Американські вчені ввели і таке поняття, як первинний і вторинний інформаційний сектор.
Первинний інформаційний сектор - це сектор, який виробляє продукцію і послуги, пов'язані з обробкою, розподілом і передачею інформації (видавництва, розробники програмного забезпечення і т. ін.).
Вторинний інформаційний сектор - це вся інформаційна діяльність (збір, зберігання, розподіл і споживання інформації), яка має місце при виробництві інформаційних продуктів і послуг (бібліотеки, довідкові і інформаційні служби та ін.).
Основними видами інформаційної діяльності як прояву суто інформаційних технологій є:
1. Наукова діяльність і проектні розробки;
2. Редакційно-видавнича діяльність;
3. Кредитно-фінансова діяльність;
4. Народна освіта;
5. Розповсюдження інформації і зв'язок;
6. Засоби масового спілкування (книги, музика, картини тощо);
7. Управлінська діяльність.
До видів інформаційної діяльності включаються також виробники інформаційної техніки і матеріальних носіїв інформації, а також обслуговування інформаційних технологій. Ця діяльність визначається терміном "інформатика", який вбирає в себе формування, зберігання, передачу, використання інформаційних ресурсів на основі комп'ютерних технологій і їх соціальної корисності.
За своєю специфікою науково-інформаційна діяльність (надалі - НІД) типу бібліотечної включає 2, 4, 5 і 6 види інформаційної діяльності і представляє вторинний інформаційний сектор. Вона підпорядкована наданню різноманітних (освітніх, дозвільних, комунікаційних і т. ін.) матеріалізованих і нематеріалізованих продуктів і послуг.
У довідниках, енциклопедіях та інших джерелах "послуга" визначається як дія, що приносить користь іншому, або як робота, яка виконується для задоволення чиїхось потреб, тобто - певна доцільна діяльність, яка існує у формі корисного ефекту праці - товару, продукту. Таким чином, підкреслюється, що основою послуги повинно бути задоволення потреб через корисний ефект праці, а, як відомо, корисний ефект праці є умовою будь-якої виробничої діяльності.
Підготовка і реалізація інформаційної послуги, як і будь-якої продукції, складається з певних етапів технологічного процесу, які характеризуються виконанням цілої низки операцій, що приводять до отримання проміжного і кінцевого результату - продукції та її реалізації (див. Схему на с. 8).
Ця схема дозволяє сформулювати визначення інформаційної діяльності як роботи інформаційного органу по здійсненню певного технологічного науково-інформаційного процесу, спрямованої на виготовлення інформаційної продукції (продуктів і послуг) і доведення отриманого кінцевого результату до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб чи запитів. Проміжний результат інформаційної діяльності, як і
будь-якої виробничої, виступає у формі інформаційного продукту конкретних технологічних операцій або їхньої сукупності, кінцевий - у формі його реалізації. Вихідною сировиною для виконання технологічних процесів з метою отримання інформаційного продукту є потік будь-яких джерел інформації, які потребують додаткової обробки з метою наближення їх до умов споживання, тобто для отримання кінцевого результату інформаційної технології.
Інформаційні органи випускають два види інформаційної продукції, а саме:
r науково-технічну продукцію, яка створюється на замовлення або в процесі науково-технічної діяльності в ініціативному порядку і яка відноситься до сфер науки, техніки і виробництва. До цієї групи відносяться технічні рішення, в т. ч. винаходи і промислові зразки, технічна документація, ноу-хау, програмні системи, що реалізують інформаційні і інші технології. Специфічним видом науково-технічної продукції цієї групи є аналітичні матеріали - наслідки аналізу опублікованих і неопублікованих матеріалів. Предметом купівлі можуть бути матеріали, як спеціально підготовлені на замовлення, так і раніше виконані і реалізовані новому замовнику. До даного виду продукції може бути використаний ринковий механізм формування договірних цін, хоч дефіцит попиту нерідко призводить до довільного їх визначення. Слід підкреслити, що найбільш перспективним напрямком створення цього виду інформаційного продукту є шлях, пов'язаний з його інтелектуалізацією і підвищенням наукоємкості.
інформаційні продукти і послуги, пов'язані з так званим бібліотечним типом обслуговування. До цієї групи відносяться послуги по наданню відповідно запиту абонента як самого документа (книги, журнали, каталоги тощо), так і копій, рефератів, бібліографічних описів, об'єктографічних чи інших довідок, а також різноманітних баз і банків даних, послуги по наданню дистанційного доступу, по проведенню пошуку в інформаційних масивах, депонуванню рукописів, перекладів тощо. До цієї ж групи відносяться роботи по забезпеченню переводу інформації на мікрографічні й машинозчитувані носії, надання телекомунікаційних каналів для забезпечення функціонування електронної пошти і проведенню телеконференцій.
За формою надання інформаційна продукція поділяється на нематеріальну - послуга, коли об'єктом виробництва є комунікаційні процеси, і матеріальну - продукт, коли об'єктом виробництва є інформація на матеріальних носіях, або накопичені у фондах первинні джерела інформації. Матеріальні інформаційні продукти, в свою чергу, поділяються на документні, коли споживачу адресуються первинні або вторинні документи, і речові, коли в якості об'єкту послуги виступають зразки нових продуктів і технологій (демонстрація нових виробів, фотографій, стендів тощо).
За характером взаємодії зі споживачем розрізняють інформаційну продукцію одноразову (поодинокі контакти зі споживачем) і постійну, яка передбачає зворотний зв'язок (приміром, вибіркове обслуговування з корегуванням вимог, або діалогове обслуговування).
За адресністю інформаційна продукція може бути індивідуальною, груповою і масовою.
За характером задоволення потреб - інформаційна продукція, направлена на задоволення потреб у адресній, фактографічній, концептуальній інформації, або на задоволення потреби в джерелах інформації.
Крім цього інформаційна продукція може класифікуватися залежно від посадового і кваліфікаційного рівня споживача, від рівня ретроспекції інформації, яка надається, від оперативності обслуговування і т.п.
Комплекси однорідних за операційно-технологічними і класифікаційними ознаками інформаційних продуктів і послуг об'єднуються в режими обслуговування. На відміну від простої інформацій, яка складається з впорядкованого набору простих операцій, режими інформаційного обслуговування - це з'єднання певних елементарних форм інформаційної взаємодії зі споживачем і супутніх такій взаємодії допоміжних операцій. Типові для органів інформації режими подані в додатку 1.
Інформаційна продукція може бути простою, складної і комбінованою. До простої продукції відносяться - результат переробки одиничного інформаційного джерела: анотація, бібліографічний опис, реферат, реєстраційні і інформаційні карти, копія статті, проспект тощо. До складної продукції - результат переробки певної сукупності однорідних джерел: тематичні відбірки, реферативний огляд, сигнальне повідомлення тощо. До комбінованої - відноситься складна продукція, яка являє собою об'єднання різних видів простої: доповідь про досягнення, інновацію чи досвід, аналітичний огляд, експозиція виставки тощо. Основні види інформаційної продукції, типові для підвідомчих інформаційних органів та систематичний покажчик інформаційних послуг подано відповідно в додатках 2 і 3.
Крім вищеназваних характеристик, НІД має тенденцію до спеціалізації. Фактично в більшій чи меншій мірі різними формами спеціалізації охоплені всі інформаційні органи. Розрізняється п'ять форм спеціалізованої НІД:
r тематична - за тематикою комплектування і змістом інформаційної продукції (органи НТІ підприємств і установ, спеціалізовані бібліотеки - музичні, театральні, історичні, медичні тощо), провідними споживачами яких є працівники певної галузі;
-видова - за профілюючими видами матеріалів, що комплектуються і обробляються (відділи і групи патентної інформації, служби стандартизації, неопублікованої інформації, з питань культури і мистецтва тощо);
-функціональна - за видами інформаційного продукту (бібліотечно-бібліографічне, довідково-інформаційне обслуговування, оглядово-аналітична інформація, обслуговування в режимі "вибіркове поширення інформації" (ВРІ) , супровід цільових комплексних програм, серверні служби тощо);
-технологічна - за способами переробки інформації (ручна обробка, поліграфічна, малотиражна, електро- і фотографічна, мікрофільмування, розробка і супровід комп'ютерних БД, випуск дискет і компакт-дисків тощо).
-операційна - за змістом технологічних стадій і операцій, які виконуються в процесі виробництва інформаційного продукту (з використанням засобів малої механізації, механізована і автоматизована тощо).
Тематична спеціалізація є наслідком розподілу НІД за галузями і сферами суспільної виробничої діяльності і віддзеркалює змістову різноманітність інформаційних потреб учасників суспільного виробництва, як представників всіх галузей народного господарства і сфер діяльності. Тематично спеціалізованими слід вважати інформаційні органи, фонди і інформаційна продукція яких за своїм змістом відповідають тематиці основної діяльності провідних споживачів інформації (науково-технічної інформації, з питань культури і мистецтва, прес-центр, бізнес-центр, ділове консультування тощо).
Видова спеціалізація передбачає наближену до вичерпної повноту комплектування спеціалізованих фондів інформаційного органу масивами однорідних джерел інформації, що циркулюють у суспільному виробництві: книг, періодичних видань, нормативно-технічної документації, недрукованих джерел (Книжкова палата, НВО "Пошук" - патенти, НВП "Ідея" - книжково-журнальна продукція, картинні галереї тощо). Ці органи акумулюють інформаційну сировину відповідного виду, добиваючись вичерпної повноти комплектації і, відповідно, максимально можливої концентрації інформаційних ресурсів. Виробництво інформаційної продукції при видовій спеціалізації носить масовий характер, здійснюється за єдиним технологічним циклом, що створює об'єктивні передумови для використання високопродуктивної інформаційної техніки, комплексної механізації і автоматизації процесів обробки першоджерел за оптимальною для даного виду технологією. Внаслідок цього різко знижуються витрати на обробку і видання інформації, а її створення переводиться на індустріальну основу.
В основі функціональної спеціалізації лежать вже не види ресурсів, які опрацьовуються, а характер результатів праці, тобто готова до безпосереднього вжитку споживачем продукція (бібліографічні покажчики, карти "сигнальної інформації" (СІ), режими ВРІ, "запит-відповідь" тощо). Останнім часом з'явилися функціональні інформаційні центри, які спеціалізуються на підготовці оглядово-аналітичної інформації і наданню послуг консультативного характеру, так звані "центри аналізу інформації", та підприємства-диспетчери, призначенням яких є підтримка зв'язку між органами інформації, тобто посередництво (сервери, Інтернет-кафе, електронна пошта).
Технологічна спеціалізація пов'язана з різницею в технології підготовки інформаційної продукції різних видів. Фундаментом розвитку технологічної спеціалізації останнім часом є комп'ютерна технологія, яка дозволила переводити інформацію на електронні носії - дискети, компакт-диски, обмінюватися ними і використовувати в практиці обслуговування споживачів.
Однією з самих масових форм інформаційної спеціалізації є операційна. Вона полягає в спеціалізації інформаційних органів або їх підрозділів на виконанні окремих стадій або операцій єдиного циклу виробництва інформаційної продукції, результатом яких є проміжний продукт або напівфабрикат, що підлягає подальшій обробці в межах заданого технологічного циклу (підготовка службами інформації продуктів для тиражування, передмашинна обробка первинних джерел інформації для вводу в автоматизовані БД, створення певних БД).
Отже, інформаційна продукція - це різні види подання знань, якихось даних, відомостей, розрахунків тощо, практично все, що пов'язане з отриманням і фіксацією знань, які можна використати в даний час або відкласти на майбутнє. Вищою цінністю їх є точність, достовірність, своєчасність та лаконічність. Її якість великою мірою залежить від інформаційних ресурсів, які, на відміну від інших ресурсів, мають властивість накопичуватися і, завдяки цьому, володіють специфічною впливом на процеси ресурсозбереження і технологічні процеси підготовки.
Інформаційна діяльність бібліотек традиційно пов'язується з так званим некомерційним "бібліотечним" типом обслуговування і полягає в наданні відповідно до запиту споживача (абонента) як самого документа (книг, журналів, газет тощо), так і його копій; каталогів і картотек; бібліографічних посібників; різноманітних довідок, оглядових матеріалів. Вони виконують тематичні відбірки джерел інформації; складають оперативну інформацію, аналітичні довідки, огляди; узагальнюють інновації і досвід будь-якої діяльності; створюють каталоги і картотеки, в яких групують джерела інформації для зручності користувачів; організовують виставки та інші заходи наочної пропаганди. Останнім часом бібліотеки створюють і надають у користування бази і банки даних на електронних носіях, а також послуги з дистанційного доступу до БД інших інформаційних служб, Інтернету, з проведення пошуку в інформаційних масивах, з депонування рукописів, перекладів, рефератів, копіювання матеріалу та ін., виконують роботи по забезпеченню переводу інформації на мікрографічні й машинозчитувані носії, надають телекомунікаційні канали для забезпечення функціонування електронної пошти і проведенню телеконференцій.
Найпоширеніший же вид інформаційної діяльності в бібліотеках - інформаційне консультування в режимі діалогової інформації, який грунтується на високій кваліфікації фахівців і особистій їх майстерності. Інформаційне консультування суттєво відрізняється від інших сфер інформаційної діяльності. Його результат містить набуте з інформаційного ресурсу консультанта рішення конкретного завдання, сформульованого замовником, з використанням інформаційних ресурсів бібліотеки і спеціалізованих довідково-бібліографічних систем - каталогів і картотек, електронних баз і банків даних. Особлива умова інформаційного консультування - одночасний позитивний ефект у сфері практичної діяльності замовника або запобігання можливим збиткам від його некваліфікованих дій.
На основі вищевикладеного НІД бібліотеки постає як процес взаємодії органу науково-аналітичної і довідкової інформації зі споживачем, спрямований на задоволення інформаційних потреб останнього через результати групування, стиснення, спресовування, тиражування і перекладу первинних джерел інформації, а також їхньої аналітико-синтетичної обробки. Наслідком цієї діяльності виступає інформаційна продукція, призначена для вводу в систему інформаційних комунікацій і задоволення потреб споживачів.
Розмаїття напрямів і форм спеціалізації НІД на ринку інформації показує, що на сьогодні актуальним є завдання - не замикатися в колі споживачів, обмеженому відомчими чи тематичними рамками, а шукати і знаходити споживачів у суміжних галузях. Поряд з цим визріла об'єктивна необхідність йти шляхом поглиблення спеціалізації інформаційних органів і створення на цій основі високо оперативних інформаційних виробництв загальносистемного і локального характеру з наступним перетворенням їх у високо інтегровані тематичні автоматизовані системи, об'єднані у вседержавну інформаційну мережу.

Інформаційні ресурси
і технології науково-інформаційної діяльності
Науково-інформаційна діяльність в її повному циклі - це вплив спостерігача (інформатора, коментатора, аналітика) на об'єкт (споживача) шляхом вироблення на базі первинних інформаційних джерел (інформаційних ресурсів) нової інформації, яка обумовлює утримання об'єкта в існуючому (вихідному) положенні, і разом з тим переводить його у новий стан (досягнення нової цілі). Як бачимо, її основу становлять Інформаційні ресурси - довідково-інформаційний фонд (ДІФ), система каталогів і картотек, автоматизовані бази і банки даних, довідкова і бібліографічна продукція тощо, які дозволяють вирішувати проблеми інформування, а також професійні кадри аналітиків-коментаторів.
Вся НІД поділяється на два процеси:
перший - це вироблення на основі інформаційних ресурсів нових знань (або нових інформаційних ресурсів), спеціально оброблених, перетворених у релевантний сигнал. Ефективність цього процесу залежить від трудових і матеріально-енергетичних затрат фахівця з врахуванням його ентропії;
другий - взаємодія отриманих нових знань чи інформаційних ресурсів зі споживачем, тобто, перетворення інформаційних ресурсів в інформаційний продукт. Результативність цього процесу залежить від затрат споживача.
Якщо в загальних рисах інформація - це повідомлення певних знань чи відомостей, то Інформаційні ресурси - це знання в інформаційному вираженні через певні коди (ідеї, мисленні образи тощо), тобто, об'єктовані або закодовані (подані семантично) за допомогою слів, символів чи інших знаків і перетворені у повідомлення - інформацію. При цьому інформація, як така, теж являє собою особливий вид ресурсів, що мають особисті характеристики, відрізняють їх від інших видів ресурсів. Це ресурси, які сприяють виробленню і реалізації різноманітних наукових, управлінських чи будь-яких інших рішень, і розглядаються з інформаційного боку, з інформаційної складової. В узагальненому вигляді Інформаційні ресурси - це вся та проміжна інформація, що лежить в основі ланцюжка, який завершується досягненням поставленої цілі чи мети. Робочий фактор інформаційних ресурсів - це не просто людські знання, а енергія (праця) людей вкупі з іншими матеріальними ресурсами і витратами, які формують повідомлення.
Як відомо, сьогодні в розвинених країнах вирішується питання інформатизації суспільства на яке покладається велика роль у формуванні якісно нового світового суспільства. Все більшим стає розуміння того, що країна, яка буде володіти потужними інформаційними ресурсами, ефективною системою їх реалізації, буде знати динаміку й перспективи їх розвитку, опиниться на гребені науково-технічного прогресу і зможе його використовувати.
Питання інформаційних ресурсів у виробничій сфері і їх вплив на економіку підприємств досить добре вивчене. Інформаційні ж ресурси невиробничої сфери - освіти, культури, мистецтва, науки, їх використання, реалізація і вплив на функціонування цих галузей майже зовсім не досліджені через відсутність наявних показників їхнього впливу на діяльність установ і організацій.
При створенні системи інформаційних ресурсів і їх експлуатації чи використанні необхідно враховувати цілий ряд складових, починаючи від соціально-економічних і закінчуючи питаннями еволюційного розвитку системи їх організації і експлуатації, тому що вони є основою інформаційних технологій в результаті яких створюється інформаційна продукція.
Основою інформаційної продукції є інформаційні технології, функціональним призначенням яких є переробка інформації і вироблення нових знань, відповідно з поставленими цілями.
Інформаційні технології (далі ІТ) - особливий історичний феномен. До другої половини ХХ ст. цього поняття не існувало зовсім. Вся попередня історія людства характеризується немашинною інформаційною технологією, заснованою на використанні природної інформаційної "потужності" інтелекту (ця потужність обмежена здатністю людини сприймати 6-8 одиниць інформації і, в кращому разі, виконувати 15 логічних операцій в секунду), а також простих приладів ремісничого характеру (письмового приладдя, конторських рахівниць тощо). Така інформація базується на природних носіях інформації - мозку людини, чи штучних - папері.
Історія розвитку способів збору, збереження, переробки і передачі інформації та її видів тісно пов'язана з історією науково-технічного розвитку суспільства, але кожна чергова технологія повністю не витісняла попередню. Кожна наступна технологія інформаційного процесу, займаючи певне місце в ньому, розширювала весь технологічний арсенал інформації і зв'язку - від усного слова - до друкованого, від книги - до персонального комп'ютера. Іншими словами, "паперова" технологія отримання, переробки і передачі інформації в наш час доповнилася електронною, комп'ютерною.
Отже, інформаційна технологія - це комплекс взаємопов'язаних технологічних процедур і операцій по збору, переробці, аналізу, узагальненню, передачі, збереженню, організації пошуку, оновлення і надання інформації. Вона має три рівні:
1. Екстенсивний - інформація, яка отримується, не переробляється, а передається;
2. Інтенсивний - наявні певні операції відбору, систематизації чи групування інформації;
3. Революційний - на основі інформаційного ресурсу формуються принципово нові знання.
За матеріальним носієм інформаційна технологія поділяється на природну, паперово-механізовану і автоматизовану.
Природна технологія - це коли роль зберігача знань і каналів передачі інформації виконують досвідчені люди, тобто вони накопичують знання, систематизують, аналізують, вибудовують їх в логічну структуру, користуючись ресурсами людського мозку і мовою. Така інформація недовговічна і часто зазнає викривлень у процесі передачі. Природна технологія по своїй суті є знанням і лише при передачі його іншій людині стає інформацією.
Паперово-механізована технологія - накопичення, збереження і передача інформації за допомогою знакових систем. Вона вже є суто інформацією.
Автоматизована технологія - це така, що може виступати в ролі накопичувача, зберігача і передавача як знань, так і інформації, але в межах, запрограмованих людиною. Правильніше було б називати цю технологію "машинно-людською". Перехід до комп'ютерної технології значно розширив інформаційні можливості сучасних інформаційних технологій, але не виключає традиційних її форм. Тому докорінно невірна спроба деяких інформаційних служб і науковців звести всю інформаційну роботу до комп'ютеризації інформаційного процесу і відмовитися від попередніх надбань. При створенні інформаційної продукції повинна використовуватися та технологія, яка дає найшвидший, найповніший і найрезультативніший ефект. Це не завжди є електронна база чи банк даних або електронні каталоги. Дуже часто потрібен саме людський розум, щоб вловити найтонші нюанси повідомлення, визначити його непряму цінність тощо. До того ж сучасні електронні бази і банки даних мають жорстку структуру, включають в себе структуровані набори фактів (елементів бази), зв'язок між якими закладається заздалегідь і незалежно від того, в яких конкретних цілях ними будуть користуватися в подальшому. Це мов би енциклопедії, в яких зібрані і розбиті за рубриками "мертві" знання. Вони не можуть стати елементами творчих технологій.
Елементами творчих інформаційних технологій, і то тільки елементами, можуть бути лише бази знань. База знань, на відміну від бази даних -"мислячий", творчий продукт, здатний удосконалюватися. Тут зв'язок між фактами, ідеями, філософськими істинами рухливий і змінюється при вирішенні кожної конкретної задачі. Великий обсяг інформації логічно виводиться з малої кількості фактів (ідей) за допомогою механізму логічних висновків. Тому EОМ чи ПК для інформаційних потреб має вибрати на базі введених у неї знань необхідну інформацію, "осмислити" її у відповідності із заданим питанням (потребою), зробити логічні висновки і відповісти, - тобто повинна реалізуватися функція інтелекту, включаючи функцію абстрактного мислення. На сьогодні такі технології лише розробляються.
Методи обробки інформації самі є інформацією, тому сьогодні багато хто ототожнює інформацію з комп'ютеризацією, що далеко не одне й теж. Автоматизовані інформаційні технології просто витісняють паперові носії і слугують вагомим помічником для виробників інформації.
Всі технологічні процеси поділяться на два види, а саме: на організовані за функціональним (поопераційним) і за предметним (лінійним) принципами. У першому випадку технологічний процес розбивається на ряд операцій і кожна операція закріплюється за певним виконавцем, у другому - будується по замкнутому циклу, тобто один виконавець виконує всі технологічні процеси.
В умовах бібліотеки і невеликої кількості працівників у службі інформації практично використовується функціональний (поопераційний) принцип технологічного ланцюжка, що обумовлено його структурою. Приміром, підготовка будь-яких інформаційних продуктів чи послуг проходить операції, які виконуються різними працівниками: бібліограф за довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки формує перелік документів, що потім відбираються в книгосховищі і видаються інформатору, який вже безпосередньо опрацьовує його. Таким чином, у технологічному процесі отримання первинних джерел інформації три ланки: бібліограф - працівник книгосховища - працівник столу видачі. А якщо дивитися глибше, то значно більше: цьому передує комплектування фонду, його облік, каталогізація, розподіл і розстановка і лише потім вище перераховане.
Розглянемо для прикладу підготовку і видачу сигнальної інформації по системі ВРІ:

Основні етапи (операції) технологічного процесу заключаються у вивченні постійно діючих запитів, реєстрації нових надходжень документів, індексації нових надходжень документів, звірки зареєстрованих документів із картотекою запитів, складання бібліографічних описів, анотацій, рефератів та інших даних і внесення їх на карти, редагування карт, друк тиражу, видача (розсилка) карт абонентам, отримання відповідей від абонентів, аналіз карт зворотного зв'язку, вироблення управлінських рішень

На основі жпроміжних результатів на заключному етапі технологічного процесу формується кінцевий результат у вигляді певного продукту - сигнальної інформації.
В залежності від фізичної форми кінцевий результат технологічного процесу формування (підготовки) інформаційної продукції може бути виражений у фізичній (матеріальній) чи усній формах.
Під фізичною формою - розуміється носій і (або) подання на ньому.
Носій - це спеціальний матеріал, в якому (на якому, або за допомогою якого) відомості можуть зберігатися, надаватися, передаватися або продаватися. Він являється першою ознакою класифікації інформаційної продукції. На сьогодні це: папір (машинописний текст, рукопис, друковані видання, копія); магнітні носії (магнітофонні стрічки, платівки, дискети, компакт-диски); мікроносій (мікрофіші, мікрофільм, джакет, рулонний); перфострічки і перфокарти.
Крім того, вся різноманітність технологічних процесів НІД класифікується за методами їх виконання і формою кінцевої продукції (друга ознака класифікації) на:
-поліграфічні процеси виробництва - видавнича (друкована) продукція;
-малотиражні процеси виробництва - малотиражна (одинична) продукція;
-репрографічні процеси виробництва - електрофотографічна, фотографічна продукція;
-процеси мікрофільмування - мікрофільмова продукція;
-процеси підготовки інформації в машинозчитуваній формі - магнітострічкова, магнітодискова;
-процеси ручної або машинописної підготовки даних - друкарська, перфокарткова, перфострічкова;
-за допомогою EОМ та ПК -комп'ютерна, електронна, цифрова;
-процеси підготовки кінофільмів, діафільмів і магнітофільмів - кінопродукція, діафільмова, діапозитивна, магнітофільмова продукція.
Класифікація інформаційних технологій за рівнем інтеграції машинної обробки інформації пов'язана з характеристикою другої структурної складової і поділяється на технології, засновані на автономних файлах, базах даних чи базах знань.

*Коза | *Кулинария | *Макроме | *Вязание | *Необычное в обычном | *Фантастика | *Фотомонтаж
*WEB-мастер | *Книги от автора | *Библиограф | *Сам себе лекарь |