Григорій Міщенко

магістр з інформаційних систем менеджменті
Вісник Книжкової палати. 2.2004

ПІДПРИЄМНИЦЬКА КОНЦЕПЦІЯ БІБЛІОТЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ<

Ставлення до бібліотечно-інформаційної діяльності як до товару і перехід на маркетингову філософію дозволяють досить легко вирішити питання соціально-культурологічної й економічної цінності функціонування бібліотеки. Образно ка­жучи—ця цінність отримує підтвердження споживацькими грошима (держава, як утримувач бібліотек, теж є спожи­вачем). Для тих, кого лякає іншомовне .слово "маркетинг", нагадаємо, що це всього-на-всього система взаємопов'язаних і безперервних заходів, які визначають дії господарюючого суб'єкта, спрямовані на забезпечення мети свого існування. Бібліотечні установи ці заходи виконували завжди, але вони визначали тільки їхні соціальні та культурно-просвітницькі цінності й не були спрямовані на економічну ефективність. Бібліотечна діяльність і раніше відносилася до сфери послуг, які надавали громадянам у розрізі соціальних пільг, гаранто­ваних державою, тому не потребувала комерційного марке­тингу. Нині вона утримує бібліотеки лише частково, і це ста­вить на порядок денний питання самофінансування для під­тримки ефективної діяльності. Тактика ж маркетингу якраз і полягає у визначенні та формуванні виробничої діяльності з урахуванням поточної ринкової ситуації для забезпечення стійкого рівня свого прибутку та активної поведінки спожи­вача і зводиться до цілеспрямованого і свідомого регулювання процесу обміну на бібліотечно-інформаційному ринку,

З погляду останніх маркетингових теорій, цінність суспільного виробництва полягає не стільки у володінні пев­ною продукцією, скільки у її здатності задовольняти певні по­треби власників, тобто, у тій корисності (ужитковій, есте­тичній, духовній тощо), то її отримує споживач через неї. Так, наприклад, споживач купує не кондиціонер, а свіже по­вітря і температуру в приміщенні. Телевізор чи комп'ютер сам по собі як матеріальний виріб не має для споживача ніякої цінності. Він корисний лише як ретранслятор інформації та знань, засіб заповнення вільного часу, самоосвіти і навчання. З цієї точки зору бібліотека стає в один ряд з ними.

Найлаконічніше та найвиразніше, на мій погляд, головну функцію бібліотечної діяльності на сучасному етапі сформулював японський бібліотекар Катогі (Catogi М.) — "це ство­рення системи, яка дозволяє будь-якій особі отримати в будь-який час будь-якому місці вітчизняні та зарубіжні документи і бібліографічну інформацію про них". Звідси її виробнича ді­яльність — це збирання друкованих та інших вербальних матеріалів з наступним бібліотечним опрацюванням, збере­женням Їх у каталогах, картотеках, бібліографічних посібни­ках та пов'язані з цим сервісні послуги. А її функція —за­доволення споживацьких потреб читачів (користувачів) через специфічний, опосередкований збут інтелектуальної продукції інших виробників, а точніше закладених у ній знань, відо­мостей, інформацій, почуттів тощо, які потрапивши до бібліо­теки, стають її товаром і "продаються" споживачу специфіч­ними бібліотечними прийомами і методами.

Згідно економічної теорії, бібліотека, як виробнича структура, відноситься до посередницько-збутового підпри­ємства, а точніше — до посередницько-збутової установи. Як і всі посередницько-збутові підприємства, бібліотека має склад­ське господарство (книгосховища), виконує складські функції з накопичення та зберігання товарних запасів, формує торго­вельний асортимент (комплектування), готує товари для про­дажу (бібліотечне опрацювання та каталогізація), комплектує партії товарів (систематизація, розстановка фондів), рекла­мує їх (інформаційно-бібліографічна, виставочна діяльність, масові заходи) і "продає" (налає в оренду) їх споживачам (книговидача). Крім того, частина бібліотечної діяльності є суто виробничою й поєднує в собі матеріальне виробництво з духовним. Продукція цієї діяльності характеризується цільо­вим характером і має свої чітко виражені особливості та властиві лише їй закономірності в порівнянні з класичним то­варним виробництвом і класичною посередницько-збутовою діяльністю — побутово-сервісне обслуговування, рекламна діяльність тощо. Виробником тут виступає бібліотекар, який, використовуючи специфічні засоби виробництва (книжки та іншу інтелектуальну продукцію) і праці (людський мозок та технічні засоби), особливі, властиві лише цій галузі діяль­ності. методи, способи та прийоми (аналітико-синтетичні, уза­гальнення та систематизації тощо), виробляє своєрідний, теж інтелектуальний вид продукції (бібліотечні каталоги і карто­теки, бібліографічні покажчики, аналітико-оглядові й довід­кові видання), для допомоги споживачам у задоволенні освіт­ніх, науково-пізнавальних, соціальних та естетичних потреб. При чому, ця продукція часто може виступати і товаром, і послугою одночасно. (Наприклад, бібліографічний посібник виступає товаром, як друковане видання, і послугою, як упо­рядкований перелік літератури на замовлення). Предметом праці бібліотекаря є користувач, точніше, його читацька діяль­ність, бібліографа — бібліотечні фонди на різних матеріаль­них носіях, комплектувальника — потік вербальної продукції на різних носіях. Продуктом праці є інформація та знання, отримані споживачами через орендні та бібліотечно-інфор­маційні послуги, спрямовані на просування до споживачів продукції інших виробників. Знаряддям — слово, мова (як усна, так і збережена на різних носіях). Результатом праці — соціокультурна компетентність особистості, як комплекс знань і уявлень, вмінь і навичок, традицій і ціннісних орієнтацій, отриманих через самоосвіту та особистий духовно-інтелектуальний розвиток шляхом споживання інтелектуальної продукції, тобто, її соціалізація.

Практика показує, що в підприємництві дуже важливо прогнозувати і передбачати, що допоможе, а що стане на за­ваді досягненню поставленої мети. Для цього потрібно мати чіткий і спрямований на досягнення успіху план дій. Такий план суттєво відрізняється від звичної о виробничого плану, і е своєрідною моделлю прибуткової діяльності підприємства. Він використовує всі напрацювання традиційного планування стосовно категорій ринкової економіки: бізнесу, конкуренції, маркетингу, стратегії фінансування, досягнення беззбитко­вості і необхідного рівня рентабельності та якісного обслу­говування споживачів. Такий план називається бізнес-планом, що являє собою комплексне відображення прибуткової вироб­ничої діяльності суб'єкта через поглиблене планування тех­нічної, та функціональної якості продукції (товарів і послуг), а саме: її характеристики, технології виготовлення, ціни, спосо­би просування, поширення і збуту. Планування починається з постановки мети для кожного конкретного продукту чи по­слуги,;на основі аналізу співвідношення попиту і витрат та очікуваного прибутку. На кожен товар чи послугу обов'язково складається технологічна карта і бюджет, до якого вводять усі без; винятку витрати (як прямі, так і непрямі), пов'язані з його розробленням, виготовленням і збутом, визначається його со­бівартість та економічна ефективність. Неефективна й високозатратна продукція, як правило, до продукування не бере­ться, якщо тільки вона не має унікальних споживчих власти­востей, що дасть змогу реалізувати її за високими цінами.

Головні принципи складання бізнес-плану такі:
• аранжування об'єктів планування за їхньою важливістю;
• визначення необхідних ресурсів як у якісному, так і в кількісному відношенні;
• встановлення чіткого графіка виконання робіт за етапами, технологічними процесами й термінами;
• розподілення відповідальності між виконавцями з переконливою мотивацією вибору;
• варіантність і збалансованість;
• передбачення форм контролю за виконанням робіт для того, щоб мати можливість своєчасно втрутитися у про­цес виробництва.

Складання бізнес-плану змушує критично оцінити своїсили, тверезіше оцінити свої можливості, оскільки при цьому доводиться враховувати економічну, а не лише суспільно-вартісну доцільність кожного виду продукції. Може статися, що після розгляду різних сценаріїв діяльності буде зроблено висновок, що мета недосяжна, бо перешкоди надто серйозні і ризик великий. Тоді потрібно буде моделювати мету, що її легше досягти, і робити це доти, поки не буде знайдена опти­мальна, або ж шукати вигідних партнерів, з якими ділити за­трати, а отже й прибуток.

Бізнес-план — це інструмент для перетворення задуму в дійсність, він є документом для внутрішнього користування і залучення інвесторів, спонсорів, зрештою, місцевої влади, якщо вона залишається фінансодавцем і забезпечує собою ре­зультат маркетингових досліджень. План повинен враховувати чимало аспектів стосовно як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, бути збалансованим з реальними фінан­совими й ресурсними можливостями.

Кожна нова мета, нова послуга чи виріб потребують но­вого бізнес-плану з формулюванням нової стратегії, відбором нових прийомів досягнення, розробленням конкретних заходів і термінів виконання та виконавців. Слід зауважити, що біз­нес-план не виключає необхідності мати виробничий і опера­тивний плани.

Зрозуміло, що для складання будь-якого плану необхід­на інформація, яка давала б змогу прийняти виважене рішення з кожного виду продукції, поставити тактичні і стратегічні завдання. Така інформація має систематично акумулюватися у банках нормативної, планової та довідкової інформації. Непе­ресічне значення має банк маркетингової інформації, до якого ввійшли б:
• блок зовнішньої інформації — інформація про процеси, що протікають на ринку; про кон'юнктуро утворюючі фактори; про інфраструктури ринку; про потенційних партнерів і потенційних конкурентів; про інфраструкту­ру мікрорайону діяльності;
• блок внутрішньої інформації:
а) інформація про бібліотеку, як господарську одиницю: капітал і його структура, структура капіталовкладень, обся­ги виробництва й реалізації, загальні витрати бібліотеки, дже­рела формування коштів, розподілення та використання кош­тів, прибуток, показники рентабельності;
б) інформація про бібліотеку як фінансову одиницю: особистий і кредитний капітал, обіговий капітал, короткострокові кредити, надход­ження реальних грошей, обсяг внутрішніх капітальних вкла­день;
в) інформація про покажчики конкурентоспроможності: структура ціни, техніко-економічні параметри та якісні параметри продукції, асортиментна структура виробництва тощо;
г) інформація про науково-технічний, технологічний, кадровий і фінансовий потенціал бібліотеки.
д) інше

Слід зазначити, що при розробленні бізнес-плану майже завжди виникають ситуації за яких доводиться приймати рі­шення, виходячи з недостатньо чітко визначених умов та опе­руючи не завжди надійною інформацією. В таких випадках виникає потреба в оцінюванні Ймовірності досягнення тих чи інших результатів, виходячи з фактора невизначеності, та враховувати ймовірний ризик. При прийнятті того чи іншого рішення дуже важливо з'ясувати, чи оправданий ризик і де проходить межа, яка відокремлює допустимий ризик від недопустимого, тобто, визначити міру невизначеності при реалізації прийнятого конкретного рішення. Існує три основні математичні методи, що дозволяють приймати рішення з урахуванням фактора невизначеності: стандартні відхилення, довірчі інтервали та множинний регресійний аналіз, але вони досить складні. Найприйнятнішим варіантом для розв'язання практичних проблем невизначеності й ризику є експертна оцінка, яка полягає в раціональній організації аналізу пробле­ми експертами з подальшим логічним оцінюванням результатів.

Після визначення міри ризику, необхідно передбачити ще рентабельність запланованого виробництва з метою його корегування для забезпечення спочатку гарантованого збере­ження підприємства, а надалі — його розширення й розвитку. Для цього необхідно скласти кошториси на всі заплановані технологічні процеси бібліотечно-інформаційної діяльності, узгодивши їхні нормативні показники з дійсними; визначити обсяги продукції, яку можна виробити, виходячи з наявних бюджетних і позабюджетних асигнувань; зіставити бажання з фінансовою, виробничою і кадровою базами та прийняти рі­шення, за рахунок чого можна все це при необхідності поліпшити.

Отже, якщо усвідомлений загальний стан справ у госпо­дарстві і той рівень, якого потрібно досягти, визначені товари

та послуги, їхні споживачі, складений прогноз обсягів вироб­ництва, ризик мінімальний і виявлені та враховані всі його аспекти, приступають до написання бізнес-плану. Не існує жорстко регламентованої форми і структури бізнес-плану, але він обов'язково має враховувати ось такі моменти:
• обґрунтування цілей і завдань, що ставляться найближчу й віддалену перспективу;
• оцінка поточного стану економіки у сфері обраної діяль­ності та перспектив;
• оцінка сильних і слабких сторін свого господарства;
• аналіз ринку і свого сегменту в ньому;
• збирання й узагальнення інформації про споживачів;
• виважена оцінка особистих ресурсів і можливостей;
• оцінка умов конкуренції та умов протистояння;
• аналіз проблем функціонування і способів їхнього вирі­шення

Виклад повинен бути настільки обґрунтованим і пере­конливим, щоб план зміг надихнути колектив на його вико­нання, а потенційних партнерів та інвесторів — на його фінан­сування,

Приблизна структура бізнес-плану: опис галузі, установи та її місії, виготовлювані товари й послуги та Їхнє функціо­нальне призначення, стратегія зростання. В розділі роблять акцент на товарах і послугах, за допомогою яких планується завоювання ринку, вказуються їхні споживацькі властивості, суттєві відмінності від товарів-конкурентів, по можливості дається наочне зображення провідних товарів або долаються зразки. Тут же слід подати прогноз ціни і тих витрат, яких потребує виробництво.

Характеристика ринку: споживачі, попит, місткість, ди­наміка, конкуренція, оцінка обсягів реалізації, торгова полі­тика, стратегія цін, просування продукції тощо. Головна його мета —визначити й обґрунтувати ту ринкову нішу, в якій заплановані до виробництва товари і послуги знайдуть спожи­вача. Треба мати на увазі, що перевага над конкурентами нижче 30% говорить про низьку конкурентноздатність про­дукції,

План виробництва (операційний план): характеристика виробничих приміщень, виробничих процесів, обладнання то­що та їхня здатність забезпечити технологічні процеси запла­нованого виробництва та їхній високий рівень.

Головне зав­дання розділу — підтвердити розрахунками реальність виробництва необхідного обсягу продукції у визначенні строки і в потрібній кількості. Вказують, які виробничі потужності будуть задіяні (існуючі чи заново створювані), постачальники сировини, матеріалів і умови поставки.

Основне питання роз­ділу — оцінка витрат виробництва товарів і послуг і їхні зміни в перспективі.

Організаційний план:
- форма організації бізнесу, органі­заційна схема, тощо. Обґрунтовують організаційну структуру підрозділів, визначають зміст їхньої діяльності, кваліфікаційні вимоги до фахівців. Вказують також джерела і способи залу­чення фахівців, рівень заробітної плати.
- оцінка ризиків й альтернативні стратегії. Основне зав­дання — передбачити всі типи ризиків, їхні джерела і моменти виникнення та заходи по скороченню цих ризиків і зменшення збитків, які можуть виникнути.>

Фінансовий план: доходи та витрати, рух коштів, проект фінансування, розрахунки беззбитковості і потреби у фінансу­ванні.

Додатки: організаційна схема, технічні дані на продук­цію, матеріали про ринок тощо.

Резюме. Після закінчення складання бізнес-плану, пи­шеться резюме, яке являє собою рекламу проекту. В ньому мають бути коротко, чітко й переконливо викладені основні положення та опорні пункти проекту — чим буде займатися установа, скільки коштів потребує, який очікується попит на продукцію і чому є впевненість у досягненні успіху, очікувані дивіденди, види контролю за виконанням плану. До плану до­даються розрахунки й зразки товарів (якщо це можливо), опис продукції, яку неможливо пред'явити.

Бізнес-план обговорюють, затверджують і він набирає чинності з вказаного моменту.

Список використаної літератури<
1. Банкова О.Ф. Библиотечно-информационная продукция и услуги:
качество и конкурентоспособность // Б-ка и закон: Справ .-Вып.< 3. — М„ Либерия, 1997. —С. 2.
2.
Войчак В., Шевчук И. Суть маркетингу и его современная концепция,—К„ 1994.
3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, практика и методология..-М : Финпресс,1998.>
4.Джерелиевская И.К. Библиотечная коммуникация как феномен рыночных отношений //Науч. и техн. б-ки.— 1993. — № 5. —С. 20—32.
5. Инициативная деятельность библиотеки: платная интелектуальная продукция: Науч.-практ. пособие /РГБ — М., 1999. —(Сер.:" Настол. кн. библиоменеджера"; Вып.III).
6. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч посіб.— КНЕУ, 1997.—156.
7.Кетлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ.- К.; М; СПб; Виль­нюс,1998. — 1056 с. 2* К., 1998. — 592
8.Клюев В. К. Маркетинговые аспекты развития информационной деятельности библиотеки: Науч-пракг. пособие /Ин-т повышения ква­лификации иформ. работников; МГУК.—М., 1994. — 112с.
9.Колегаева С.Д. Платные услуги и предпринимательская деятель­ность библиотеки // Б-ка и закон: Справ.- Вып. 2. — М.: Либе­рия,1997.—С. 182—195.
10.Концепция маркетинга для публичных библиотек / Пер. с нем.— М„ 1992. — 143 с.
11.Мачидо< Маркетинг для малых предприятий. —СПб.: Питер, 1998.

*Коза | *Кулинария | *Макроме | *Вязание | *Необычное в обычном | *Фантастика | *Фотомонтаж
*WEB-мастер | *Книги от автора | *Библиограф | *Сам себе лекарь |